НЕБЕЗПЕЧНІ КВЕСТИ

Небезпечні квести

ХХІ століття недарма називають віком технологічного прогресу, віком Інтернету.    Але, на жаль, цей прогрес приніс суспільству не лише технічні здобутки, наукові        знання, а й загрозу життю та здоров’ю користувачів Всесвітньої павутини. Зокрема,    це стосується дітей та підлітків, психіка яких ще не сформована в повній мірі та не    здатна критично реагувати на спокуси,  які чекають в Інтернеті. Під якими                    розуміємо смертельно-небезпечні квести, де дітям пропонують завдати собі шкоду:  0 порізати руки, змішати і випити ліки, включити газ, прийти в небезпечне місце і         т.п., та які сьогодні поширюються з величезною швидкістю. Чи не щодня нам              доводиться бачити у стрічці новин повідомлення про дитячі самогубства, спричинені цими «захоплюючими» квестами.

Що робити батькам у випадку виявлення груп смерті

або з метою профілактики?

       На жаль, до ігор ставлення у дорослих виявляється у крайнощах. Спочатку нічого не  регулюється, а потім, як дізнались про небезпеку, – все заборонити. Але крайнощі не  подіють адекватно. Тому:

        -   формуйте інтереси поза інтернетом;

       -  розмовляйте про життя і про ігри також, і в цій розмові про життя, небезпеки,            проблеми, свою долю, свій шлях, про ігри, спільноти, небезпеки в іграх, зв’язок з       життям – ви дізнаєетсь потрібну вам інформацію;

       -  не питайте «чи знаєш ти таку-то гру», спитайте «а чи хтось розповідав тобі про і гри, які не тільки на екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті     щось треба робити, і що ти думаєш про це?»;

        -  не кажіть: «ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати», а           скажіть «а що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?» Начебто те саме,   але трохи інакше.

      Ці квести здебільшого спрямовані на 9-13 річних, саме в цьому віці відбувається змі  на ставлення до батьків, етап відділення від батьків і вираження окремої                           особистості. Саме це і є слабким місцем, так званою «вудочкою»  для авторів                    квестів.

    Отже, починати говорити про небезпеки треба раніше: дізнавайтеся, чи є в                    дитини уявлення про те, що є погані люди, ті, хто можуть вчинити дитині зле; про те,  що  ігри теж створюють люди і може статися так, що ігри пропонуватимуть якісь            погані речі. “Як ти розрізниш? Які погані речі можуть пропонувати? Я тобі                       допоможу розібратися. Треба звертатися до мами чи тата, якщо сумніваєшся”.

Говоріть зі своїми дітьми, давайте їм знати, що вони вам небайдужі!