ОСТАННІЙ ДЗВОНИК

У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника.

Останній дзвоник – це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити. Цього свята немає в жодному календарі.

У п'ятницю, 24 травня, у закладі голосно звучала урочиста музика, звідусіль лунали теплі вітання i кожне людське серце відгукувалося на малиновий передзвін дзвінка, що сповіщав про веселу пору канікул та відкривав дорогу в незвіданий світ самостійності та зрілості, проводжаючи випускників у доросле життя.

Для більшої частини учнів це просто оповіщення про прихід шкільних канікул. Майже всі, кому йти в школу в другий, третій і так далі клас, радіють цьому довгоочікуваному дню. Три місяці свободи від строгого розпорядку дня, ранніх пробуджень, підручників і контрольних. На три довгих місяці можна забути про парти, вчителів і зубріння.

Але для наших одинадцятикласників закінчення шкільного року пов’язане не тільки з радістю, але і з побоюваннями, легким смутком, надіями… Цього року останній дзвоник для них – це відлік початку найбільшої зміни в житті. Вони начебто і не зовсім дорослі ще, але вже й не діти. Попереду ще море тривоги у вигляді випускного та вступних іспитів.

Аби розділити радість сьогоднішнього свята, пригадати хвилюючі миті зі свого шкільного життя до закладу завітала Кравченко Лідія Миколаївна, Кам’янопотоківський сільський голова, яка привітала всіх зі святом.

Тож щасливої долі і щастя доволі, дорогі випускники!!!